Конституцією України закріплено невід’ємне право на життя людини, ніхто не може довільно позбавити її життя. Саме тому, охорона життя людини є найважливішим завданням кримінального права і процесу. Серед злочинів проти особи, вбивство є найбільш небезпечним для життя та здоров’я людини. Вбивством відповідно до норм чинного законодавства є протизаконне та навмисне позбавлення життя іншої людини. Вбивство як кримінальне правопорушення (злочин, злочинна дія), як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому вбивству як кримінальному дії властиві всі об’єктивні та суб’єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості – рух або відсутність її, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості – прояв свідомості та свободи, мотивація поведінки, цілеспрямованість. Залежно від форми провини вбивство може бути умисним чи ненавмисним. Визначається це обставинами, за яких воно було скоєно. Покарання за вбивство залежить від обставин злочину і може припускати навіть довічне ув’язнення.
Що стосується класифікації, то вбивства можна розділити на види за різними критеріями, включаючи наміри вбивці, обставини вбивства та зв’язок між жертвою та злочинцем. Розглянемо основні види вбивств:
- Умисне вбивство: Вбивство, скоєне із заздалегідь обдуманим наміром чи плануванням. Таке вбивство є найсерйознішим видом убивства і часто за нього передбачено найсуворіше покарання. 2. Ненавмисне вбивство: Вбивство, скоєне за безвідповідальним або необережним поводженням з предметами або транспортом. Цей злочин був скоєний внаслідок помилки або з необережності і спочатку не мав на меті позбавити людини життя. Таке вбивство могло статися у бійці, під час ДТП тощо.
- Вбивство при пом’якшуючих провину обставинах: Це може бути вбивство в стані афекту або через емоційний зрив, спричинений ситуацією (коли мала місце якась ситуація, яка виступила тригером неадекватної поведінки, мав місце факт насильства і т.д.)
- Вбивство за особливим мотивом: Вбивство кількох людей протягом певного часу, часто з певною схемою чи мотивом. Сюди відноситься також вбивство кількох людей одночасно або протягом короткого періоду часу, наприклад, вбивство, яке сталося в результаті стрілянини в громадському місці.
- Вбивство з метою самозахисту: тут слід роз’яснити один момент, це не завжди кваліфікується як вбивство, але тут слід розуміти той факт, що коли людина вбиває іншу людину хай і з метою самооборони, то це може мати для неї деякі негативні наслідки в рамках закону. І тут все залежатиме від того, наскільки правильно адвокат зможе зібрати доказову базу для будівництва лінії захисту.
- Вбивство з метою приховування іншого злочину: Вбивство, скоєне для приховування іншого злочину або полегшення його скоєння, наприклад, приховування крадіжки, зґвалтування тощо.
- Вбивство, щоб уникнути відповідальності: Умисне вбивство, скоєне, щоб уникнути відповідальності за інший злочин. Туї може мати місце отримання неправомірного зиску тощо.
- Вбивство для використання органів чи тканин потерпілого: Вбивство для використання органів чи тканин потерпілого без його згоди.
- Вбивство за корисливими мотивами: Вбивство з метою заволодіння майном жертви чи отримання вигоди. Кожен випадок убивства розглядається судом індивідуально та покарання призначається на основі конкретних обставин справи, які вивчаються вкрай скрупульозно.
Кримінальне законодавство України передбачає досить суворі покарання за скоєння умисного вбивства, особливо коли є обтяжливі обставини, такі як вбивство дитини або жінки у стані вагітності, масове вбивство чи скоєння вбивства з особливою жорстокістю.
У Кримінальному кодексі України передбачено обставини, які пом’якшують провину обвинуваченого. Так, стаття 116 КК України регулює відповідальність за вбивство, скоєне у стані сильного душевного хвилювання (впливу) через протиправні дії потерпілого. Наприклад, якщо мав місце факт домашнього насильства. Про це детальніше трохи нижче.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА Вбивство
Стаття 115 КК України визначає, що вбивство, тобто навмисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, карається позбавленням волі на строк від 7 до 15 років.
Кваліфікований склад злочину передбачає таке. За умисне вбивство: 2 чи більше осіб; малолітню дитину або жінки, свідомо для винного, яка перебувала у стані вагітності; заручника чи викрадену людину; особи або її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового чи громадського обов’язку; з метою приховати інше кримінальне правопорушення чи полегшити його вчинення; за мотивами расової, національної чи релігійної нетерпимості та в інших випадках передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна у випадку, передбаченому п. 6 ч.2 ст.115 КК України.
Статтею 116 КК передбачено, що у разі якщо умисне вбивство було скоєно у стані сильного душевного хвилювання, яке було зумовлене жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особистості, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, то воно карається менш жорстко ( за цей злочин передбачено обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк).
Стаття 117. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той же термін відповідно до норм чинного законодавства.
Зазначимо, що є деякі нюанси. Останнім часом широкого поширення набув інститут сурогатного материнства та народження дитини внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій. Так, згідно зі ст. 123 Сімейного Кодексу України, у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатої подружжям (чоловіком та жінкою) внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. При цьому подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в організм ембріона людини, зачатої її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій. Враховуючи вищевикладені положення законодавства, виникає питання, хто в цьому випадку може бути суб’єктом злочину за ст. 117 КК: жінка, яка народила дитину або юридично визнана її матір’ю. Тим більше, юридично жінка стає матір’ю з встановлення народження дитини від матері органом РАГС. При цьому сурогатна мати хоч і не має необхідного генетичного зв’язку з дитиною, проте у разі сурогатного материнства саме вона (а не «генетична» мати) повинна визнаватись суб’єктом злочину, передбаченого ст. 117 КК. Це пояснюється тим, що пом’якшення відповідальності обумовлено не спорідненим (генетичним) зв’язком суб’єкта злочину та потерпілого, оскільки тоді і вбивство батьком своєї новонародженої дитини також могло б розглядатися як привілейоване, а особливим психофізіологічним станом особи, яка виношувала, народжувала та/або народила дитину.
Стаття 118 КК України регламентовано особливості відповідальності за умисне вбивство у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Цей злочин карається виправними роботами на строк до 2 років або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на строк до 2 років.
Необхідна оборона виключає злочинність діяння, тобто особа, її застосовує не притягається до кримінальної ответственности. Підстава та ознаки необхідної оборони у кримінально-правовій літературі прийнято називати умовами правомірності. Але водночас існує поняття перевищення меж необхідної оборони, що призводить до тяжких наслідків. Для правильної та належної кваліфікації за ст. 118 КК України необхідно правильно розмежувати та встановити наявність стану необхідної оборони, характер загрозливої небезпеки та обставини, які могли вплинути на реальне співвідношення сил нападаючого та оборонця (місце час, кількість нападників, раптовість, вік, стать та інше). Важливим моментом є співвідношення небезпеки загрозливої, з діями особи, що захищалася.
Статтю 119 КК України регламентовано відповідальність за вбивство з необережності. Так, за цей злочин передбачено обмеження волі на строк від 3 до 5 років або позбавлення волі на той самий термін. У другій частині визначено, що вбивство 2 або більше осіб, скоєне необережно, карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.
Вас звинувачують у вбивстві? – Звертайтеся, ми захистимо!