Негласні слідчі (розшукові) дії: коли вони законні та як їх оскаржити

Негласні слідчі (розшукові) дії, або НСРД, – це процесуальні дії, які проводять приховано від людини, стосовно якої вони здійснюються, з метою отримати відомості, що мають доказове значення для кримінального провадження.

У чому полягає суть негласних слідчих дій

НСРД – це винятковий інструмент кримінального процесу, до якого вдаються лише тоді, коли отримати потрібну інформацію іншим способом неможливо або суттєво утруднено.

Ключова особливість таких дій полягає в тому, що людина навіть не підозрює про здійснюване стосовно неї спостереження, контроль чи фіксацію.

Які форми НСРД передбачає закон

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає кілька видів НСРД, зокрема:

• аудіо- та відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України);
• арешт, огляд та виїмка кореспонденції (ст. 261 КПК України);
• зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України);
• зняття інформації з електронних систем (ст. 264 КПК України);
• установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України);
• спостереження за особою, місцем або річчю (ст. 269 КПК України);
• контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України);
• виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності (ст. 272 КПК України).

На яких підставах проводять НСРД

Стаття 246 КПК України визначає умови, за яких допускається проведення негласних слідчих дій.

Неможливість отримати докази іншим шляхом

НСРД застосовують лише як «крайній», винятковий інструмент розслідування.

Категорія тяжких і особливо тяжких злочинів

Як правило, застосування НСРД допускається в провадженнях, пов’язаних із:

• корупційними злочинами;
• організованою злочинністю;
• обігом наркотичних засобів;
• шахрайством в особливо великих розмірах;
• діяльністю злочинних організацій (ст. 255 КК України).

Обов’язкова наявність ухвали слідчого судді

Більшість видів НСРД можливі лише на підставі відповідної ухвали слідчого судді (статті 246 та 248 КПК України).

За загальним правилом, без такої ухвали отримані відомості вважаються недопустимим доказом.

З якою метою проводять НСРД

НСРД використовують для того, щоб:

• зафіксувати злочинну діяльність;
• установити повне коло причетних осіб;
• задокументувати факти передачі коштів чи інших предметів;
• виявити організовані злочинні структури;
• підтвердити або, навпаки, спростувати версії слідства.

За яких умов НСРД вважаються законними:

Наявність судового дозволу

Ухвала суду обов’язково повинна містити:

• конкретну особу або об’єкт, стосовно яких проводиться дія;
• вид застосованого НСРД;
• строк його дії;
• обґрунтування самої необхідності такого заходу.

Чітка процесуальна мета

Проводити НСРД «про всяк випадок», без конкретної мети, законодавство прямо забороняє.

Обмежений строк дії

Негласні слідчі дії не можуть тривати безстроково.

Дотримання принципу пропорційності

Відповідно до статті 8 Європейської конвенції з прав людини, будь-яке втручання в приватне життя людини має бути дійсно необхідним і пропорційним меті, яку переслідують.

Типові порушення під час проведення НСРД:

Відсутність ухвали суду або її дефекти

• нечітко визначений об’єкт контролю;
• відсутність належного обґрунтування;
• формальний, суто технічний характер підстав.

Вихід за межі, визначені ухвалою

Слідство нерідко:

• виходить за встановлені часові межі;
• фіксує осіб, які взагалі не згадані в ухвалі суду;
• самовільно розширює обсяг контролю.

Провокація злочину

Законом прямо заборонено:

• штучно створювати умови для вчинення злочину;
• схиляти людину до конкретних злочинних дій.

Виявлення такої провокації може стати підставою для визнання зібраних доказів недопустимими.

Монтаж або неповна фіксація матеріалів

До типових порушень тут належать:

• обрізані аудіо- чи відеозаписи;
• відсутність первинних носіїв інформації;
• відредаговані матеріали.

Використання «оперативної інформації» як готового доказу

Самі оперативні дані без належного процесуального оформлення доказом не є.

Як матеріали НСРД можуть використовуватися як доказ

Стаття 84 КПК України визначає, що матеріали НСРД можуть бути доказами, якщо вони:

• отримані законним шляхом;
• належно зафіксовані;
• офіційно приєднані до матеріалів кримінального провадження.

При цьому суд оцінює такі матеріали за критеріями, встановленими статтею 94 КПК України: допустимість, достовірність і достатність.

Коли НСРД визнають недопустимим доказом

Статті 86–87 КПК України встановлюють: доказ вважається недопустимим, якщо він:

• отриманий з істотним порушенням прав людини;
• здобутий без належної процесуальної підстави;
• отриманий з порушенням установленої процедури.

Основні підстави для визнання НСРД недопустимими

• відсутність судової ухвали;
• невідповідність ухвали фактично вчиненим діям;
• порушення встановлених строків;
• провокація злочину;
• невиправдане втручання в приватне життя особи;
• порушення ланцюга збереження доказів – зокрема, відсутність первинних носіїв інформації.

Як будувати захист у справах, де фігурують НСРД:

Аналіз судових ухвал

Захист перевіряє:

• чи існує сама ухвала суду;
• чи відповідає вона фактично вчиненим діям;
• чи не були розширені межі наданого дозволу.

Перевірка первинних носіїв інформації

Захист вимагає надати:

• оригінали записів;
• технічні дані процесу фіксації;
• метадані матеріалів.

Експертиза аудіо- та відеоматеріалів

Таку експертизу призначають, щоб:

• виявити можливий монтаж;
• перевірити автентичність запису;
• встановити цілісність матеріалу.

Виявлення ознак провокації

Аналізують:

• з чиєї ініціативи почалися дії;
• яку роль відігравали правоохоронці;
• наскільки штучною була сама ситуація.

Оскарження допустимості доказів

У суді захист заявляє клопотання про визнання доказів недопустимими, посилаючись, зокрема, на статтю 87 КПК України.

Яке практичне значення має адвокат у справах з НСРД

НСРД часто становлять основу обвинувачення у складних категоріях справ – корупційних, пов’язаних з ОЗУ, наркотиками чи економічними злочинами.

Кримінальний адвокат у таких справах:

• аналізує законність виданих судом санкцій;
• перевіряє дотримання всієї процедури;
• виявляє допущені порушення;
• домагається виключення недопустимих доказів;
• послідовно руйнує слабку доказову базу обвинувачення.

Висновок

Негласні слідчі дії – потужний інструмент кримінального переслідування, який здатен суттєво вплинути на кінцевий результат справи.

Проте їх застосування суворо обмежене законом і завжди підлягає судовому контролю.

Будь-яке порушення вимог КПК України під час проведення НСРД може призвести до визнання доказів недопустимими, суттєвого ослаблення позиції обвинувачення або навіть повного розвалу всієї справи.